Ромео – юний син синьйора Монтеккі. Він чесний, миролюбний, благородний. Хоча сім’ї Монтеккі та Капулетті здавна ворогують, хлопець не бере участі у постійних сутичках між родинами. Він хоче здаватися дорослим. На початку твору Ромео думає, що захоплений Розаліною. Та кколи він на балу познайомився з Джульєттою, його надумана закоханість у Розаліну зникла. Любов до Джульєтти окрилює його, але все ж він знає, що ворожнеча їхніх сімей — непереборна перешкода його щастю з коханою. Закохані наважуються на таємне вінчання. Ромео властиві бурхливі пориви, нестримність почуттів. Він люто вбиває Тібальта, через якого загинув його друг Меркуціо.Після необдуманого вчинку хлопець сумує, що вбив двоюрідного брата Джульєтти. Ескал, герцог Веронський, засудив його до вигнання з Верони. Коли ж Ромео дізнається про смерть Джульєтти, то випиває отруту, бо жити без коханої не може.
Джульєтта – 13-річна дочка знатного синьйора Капулетті. Вона наївна, безтурботна, дотепна, добра, гарна дівчина, яка любить своїх батьків. Вона слухає батьків, які хочуть, щоб вона вийшла заміж за Париса, який був родичем Ескала, герцога Веронського. Після того, як Джульєтта покохала Ромео, її характер змінився. Вона вже не дитина, покірна волі батьків. У неї проявляється сила волі, рішучість, твердість характеру. Для неї неважливо, що її коханий із родини Монтеккі, з ким здавна ворогують Капулетті, і вона погоджується на таємне вінчання з ним. Але після вигнання Ромео з Верони батько Джульєтти та граф Паріс призначили дату весілля. Джульєтта випиває зілля, яке занурило її на 2 дні в сон. Всі вважать, що вона померла, її хоронять у родинному склепі. Та лист, де йшлося про цей план, не дійшов до Ромео, він подумав, що Джульєтта померла, і прийняв отруту. Джульєтта прокинулася, побачила мертвого коханого і вбила себе ножем.
Синьйор Капулетті — голова знатної родини Капулетті, батько Джульєтти. Це людина старого патріархального устрою, самовладна у своїй сім’ї. У нього одна спадкоємиця – дочка Джульєтта. Він її любить і не хоче змушувати виходити заміж у 13 років, але каже графу Парісу, що якщо вона його покохає, то згоден буде видати дочку за нього. Коли дівчина, покохавши Ромео, відмовилася вийти заміж за Паріса, батько розгнівався і образив її. Це показує, що синьйор Капулетті легко змінює свою думку. Джульєтта просить матір відстрочити її шлюб з Парісом, але синьйора Капулетті була невблаганна і сказала, що якщо дівчина не послухається її, вона не вважатиме її дочкою
Паріс — молодий дворянин, граф, родич Ескала, герцога Веронського. Він наречений Джульєтти, тому що її батьки погодилися видати дочку за нього заміж. Після її «хибної смерті» Паріс прийшов на могилу зі своїм пажом. Там він зустрів Ромео і захотів помститися за смерть двоюрідного брата Джульєтти Тібальта. Юнак сказав, що не хоче бійки, але Паріс не заспокоївся, і Ромео його вбив. Перед смертю Паріс попросив його розкрити склеп і покласти його з Джульєттою. Оскільки Паріс був родичем його друга Меркуціо, Ромео виконав його передсмертне прохання.
Вперше на українську мову цей твір було перекладено у 1901 році, хоча Шекспір написав його ще в кінці XVI століття.
Коли п’єса була вперше опублікована, «Ромео і Джульєтта» була набагато більш наочна назва: «Пречудоваі сумна трагедія про Ромео і Джульєтту».
Відомо, що до створення п’єси вже існувало кілька легенд і новел інших авторів про кохання двох представників ворогуючих кланів. В основу трагедії Шекспіра лягли три новели. Сама рання була написана в 1562 році Артуром Бруком, відомим драматургом. Вона називалася «Трагічна історія Ромеуса і Джульєтти».
«Ромео і Джульєтта» починається з прологу, з якого читач дізнається, що буде відбуватися в п’єсі, тому кінцівка ні для кого не була сюрпризом.
Шекспір назавжди обезсмертив італійське місто Верона кращою драмою про кохання всіх часів і народів. Імена Ромео і Джульєтта нерозривно пов’язані з назвою цього міста. У 1907 році у Вероні з’явився Будинок Джульєтти на вулиці Віа Капелло, будинок 23.
Вперше трагедія “Ромео і Джульєтта” була екранізована в 1900 році.
Всього існує більше 100 екранізацій цієї знаменитої п’єси. Причому фільми на її основі знімалися в десятках країн – США, Канада, Франція, Італія, Узбекистан, Філіппіни, Хорватія, Аргентина і багато інших.
Балкон Джульєтти – важлива деталь будь постановки або фільму про легендарних закоханих. Без цієї деталі немислимо зміст шекспірівської п’єси, вона стала всесвітньо відомим візуальним символом романтичного пояснення закоханих. Однак, балкон згадується тільки в 1524 році в сюжеті італійського автора Луїджі Да Порто. В оригінальній версії у Шекспіра мова йде не про балкон. Ромео слухав промову Джульєтти просто з вікна.
В Італії, коли говорять про п’єсу Шекспіра і його героїв, прийнято згадувати спочатку ім’я дівчини, а потім хлопця – Джульєтта і Ромео. Для української мови звичніше використовувати імена в назві навпаки.
У Вероні зберігся особняк XIV століття, який називають “будинком Ромео”. До нього часто водять туристів.
Цю знамениту п’єсу на музику перекладали багато знамениті композитори, в тому числі Чайковський і Прокоф’єв (цікаві факти про Чайковського).
Психологічний феномен, що полягає в збільшенні романтичної привабливості людей один для одного внаслідок перешкоджання їх відносин, називається ефектом Ромео і Джульєтти.
В адаптації “Ромео і Джульєтти” за авторством знаменитого іспанського літератора Лопе де Вега кінцівка історії зовсім інша, щаслива, а не сумна.
З моменту першої зустрічі до моменту їх весілля Ромео і Джульєтта знали один одного менше 24 годин.
Творчість Шекспіра, якого критик В. Бєлінський назвав "яскравою зорею й урочистим світанком ери нового, справжнього мистецтва", є найвищим досягненням європейської літератури доби Відродження. Якщо могутня фігура Данте позначає собою початок Ренесансу, то титанічна фігура Шекспіра вінчає його кінець і увінчує його в історії світової культури. Спадщина його набула світового значення, вплинула на творчість численних митців світового значення і зберігає свою актуальність до нашого часу. Найкращі театри світу незмінно включають в свій репертуар його п'єси, а роль Гамлета мріє зіграти хіба що не кожний актор.
Не дивлячись на світовий розголос драматургії і поезії Шекспіра, про самого нього відомого не так вже і багато. Хрестоматійні дані такі. Народився Шекспір 23 квітня 1564 р. у Стретфорді-на-Ейвоні в родині ремісника і торговця. Вчився у місцевій граматичній школі, де вивчали рідну мову, а також грецьку і латинську за єдиним підручником — Біблією. За одними даними школу не закінчив, бо батько через фінансові ускладнення забрав Вільяма до себе помічником. За іншими ж, після закінчення школи був навіть помічником шкільного учителя.
У вісімнадцятирічному віці оженився на Енн Хетауей, яка була на вісім років старшою за нього. Через три роки після одруження покинув Стретфорд. Перші його друковані твори з'являються тільки в 1594 році. Біографи припускають, що за цей період він якийсь час був актором мандрівної трупи, 3 1590 р. працював у різних театрах Лондона, а з 1594 вступив у найкращу лондонську трупу Джеймса Бербеджа. З моменту побудови Бербеджем театру "Глобус", тобто з 1599 р. і до 1621 р. життя його пов'язане з цим театром, пайщиком і актором і драматургом якого він є. Сім'я його весь цей час залишалася в Стретфорді, куди він повертається, припинивши театральну і творчу діяльність, і де вмирає 23 квітня (у день свого народження) 1612 року у п'ятидесятидвохрічному віці.
Його драматургічна і поетична спадщина, згідно "шекспірівського канону" (першого повного видання творів Шекспіра, здійсненого у 1623р.) складається з 37 драм, 154 сонетів та двох поем — "Венера і Адоні" і "Знеславлена Лукреція". Всі драматичні твори Шекспіра написані білим віршем з використанням прози. Поєднання віршів і прози є характерною рисою шекспірівської драматургії, зумовленою як художнім матеріалом, так і естетичними завданнями.
Творчості неперевершеного драматурга і блискучого майстра сонета присвячено тисячі книг. Цікаво, що на долю лише однієї, до цього часу, невирішеної проблеми шекспірознавства, припадає понад 4500 праць. І проблема ця, як не дивно, стосується саме авторства шекспірівських творів: хто ж їх автор — сам Вільям Шекспір чи хтось інший. На сьогодні налічується 58 претендентів, серед яких фігурують такі імена, як філософ Френсіс Бекон, лорди Саутгемптон, Ретленд, граф Дербі і навіть королева Єлизавета.
Основні анти шекспірівські аргументи обумовлені такими фактами. Справжнє прізвище Вільяма, яке значиться в книзі церковних записів про народження і яке збереглося на п'яти ділових паперах у вигляді кострубатих підписів, Шакспер, що принципово відрізняється від Шекспір. Шекспір — ім'я смислове і перекладається як "той, хто потрясає списом". З'явилось воно вже в лондонський період життя Вільяма, коли він за допомогою якихось знатних покровителів отримав сімейний герб, на якому було зображено вершника з піднятим списом у руці. Показово, що більшість виданих в той час шекспірівських творів підписані іменем William Shakespeare, що підкреслює його смислове значення і більше нагадує псевдонім, бо особисті імена так не писались. Викликає подив, що не збереглось жодного рядка, написаного рукою Шекспіра.
.jpg)
